| ! | Попередження про НЕ КАНОН Тема цієї статті походить з неканонічних джерел. Щоб дізнатися про те, що вважається "каноном", перегляньте Володар перснів: канонічність. |
! |
Адар — урук і колишній ельф, можливо, моріондорського походження. Був винайдений Amazon Studios для серіалу "Володар перснів: Персні влади", де його зіграв Джозеф Моул, а потім змінив Семюель Гейзелдайн у другому сезоні. Адар — урук і колишній ельф, можливо, моріондорського походження. Був винайдений Amazon Studios для серіалу "Володар перснів: Персні влади", де його зіграв Джозеф Моул, а потім змінив Семюель Гейзелдайн у другому сезоні.
Неканонічний персонаж, який не зустрічається у творах Дж. Р. Р. Толкіна.
Таємничу особистість Другої Епохи орки називають Адаром або Владикою-батьком через те, що він був одним із перших ельфів, захоплених та спотворених Морґотом. В орків викликає глибоке почуття пошани. Водночас, деякі лісові ельфи питали, чи не міг він бути втіленням Саурона, хоча сам Адар, здавалося, був обурений подібним припущенням.
Під його командуванням великий контингент орків зруйнував поселення в Південних землях, наприклад, Гордерн, взявши їх у рабство, щоб знайти меч, викутий Морґотом, який став ключем до початку виверження Ородруїна.
Життєпис[]
На початку[]
Згідно зі спогадами Ґаладріель, коли ельфи вперше прокинулися на початку Першої Епохи, Адар, імовірно, був одним із багатьох, кого захопив Морґот. Його катували та спотворили, і він став одним із перших орків — новою та згубною формою життя. Через це ті, хто слідували за ним, шанували його як бога, а він, у свою чергу, називав їх своїми "дітьми".
У серіалі зображено, як одного разу, під час або навіть до Війни Самоцвітів Адар ішов уздовж гирла річки, береги якої були вкриті квітами шавлії.
Після Першої Епохи[]
Після завершення Першої Епохи та падіння Морґота Адар став одним із тих, хто відповів на поклик Саурона з фортеці Дурност у Фородвайті. Спочатку він підтримував мету свого нового володаря, який прагнув зцілити Середзем’я, але згодом розчарувався в Сауроні, зауваживши, як той безжально приносить "дітей" Адара в жертву заради влади над світом.
Зрештою Адар повстав проти Саурона, коли той спробував змусити орків присягнути на вірність. Спершу Адар удавав відданість, але, коли прийшов момент покласти Залізну корону Морґота на голову Саурона, який стояв на колінах, він раптово перевернув корону та вдарив Саурона її вістрями. Після цього орки накинулися на Саурона, знищивши його тіло та змусивши його дух утекти на Північ.
Полювання на руків’я меча[]
У Другу Епоху Адар очолив легіони орків, що діяли на півдні Середзем’я. Він шукав руків’я орківського сигілу, яке було ключем до початку виверження Ородруїну. Послідовники Адара почали рити тунелі, що простягалися від їхніх позицій до Гордена та Тіргарада. Горден було знищено орками, а лісових ельфів, які несли службу на Вартовій вежі Остіріту, було захоплено, серед них — Арондір, Медгор і Ревіон.
Захоплених ельфів змусили працювати в орківському таборі. Однак вони спробували повстати, що призвело до поранення ватажка орків Маґрота. Дізнавшись про це від Лурки, Адар особисто прибув до табору, де лежав смертельно поранений Маґрот. Орки вклонилися Адару, коли він проходив повз них. Ставши на коліно біля Маґрота, Адар втішив його та покнчив за стражданнями, убивши кинджалом.
Коли тіло Маґрота було винесено, Адар допитав Арондіра, який вижив після повстання. Він дізнався, що ельф походив із Белеріанду. Уникаючи відповідей на запитання Арондіра, Адар наказав йому передати послання жителям півдня, які знайшли притулок у Остіріті: або вони присягнуть йому на вірність і відмовляться від своїх претензій на південні землі, або загинуть.
Невдовзі, спостерігаючи, як варг у клітці пожирає руку, Адар дізнався від Ґруґзука, що руків’я меча перебуває в молодого жителя півдня на ім’я Тео в Остіріті. Пізніше Ґруґзук повідомив, що тунель до Ородруїну завершено та легіони готові. На це Адар наказав йому виставити руку під сонце. Коли вона почала горіти, Адар запитав, що той відчуває. Ґруґзук відповів, що це схоже на вогонь. Адар зауважив, що хотів би відчувати тепло сонця так само, як орки, перш ніж сказати, що сумуватиме за ним, коли настане ніч. Потому він наказав скликати легіони.
Облога Остіріту[]
Після того, як Адар облаштував тимчасовий табір у Тіргараді, до нього прийшла група жителів півдня на чолі з Вальдреґом, який прагнув присягнути на вірність заради власного спасіння. Коли Вальдреґ прийняв Адара за Саурона, той у люті збив його на землю та змусив убити Роуена, щоб довести свою відданість. Після цього Адар прийняв присягу й інших жителів півдня.
Адар привів своїх послідовників до Остіріту, але там потрапив у пастку, влаштовану Арондірoм. Багато орків загинуло, зокрема Базур. Після цього Адар розпочав нічний штурм Тіргарада, куди втекли жителі півдня. Він змусив тих, хто присягнув йому, воювати разом з орками проти своїх родичів, що зламало моральний дух опору.
Під час другого штурму легіони Адара швидко здобули Тіргарад і загнали його жителів у таверну. Адар наказав катувати людей, щоб змусити Арондіра розкрити місце перебування руків’я сигілу. Тео віддав руків’я меча лише тоді, коли пораненій Бронвін загрожувала смерть.
Прихід нуменорців[]
У момент, коли Адар передав руків’я Вальдреґу, його послідовники потрапили в засідку армії нуменорців, якою командували капітан Еленділ та королева-регентка Міріель. Адар спробував утекти на коні, але його переслідувала Ґаладріель, і він зрештою опинився в засідці Галбренда. Не бажаючи бути захопленим у полон, Адар намагався спровокувати Галбренда вбити його, проте Ґаладріель втрутилася й допитала Адара в Тіргараді. Вона запитала, чи є він одним із Моріондорів (ельфів, зіпсованих Морґотом), але Адар не підтвердив цього.
Під час допиту Ґаладріель пригрозила вивести полонених орків на сонце, і тоді Адар визнав, що служив Саурону, проте зрадив його та вбив. Він пояснив, що його мета — створити Південні землі як притулок для орків, де вони могли б процвітати як вільні істоти, а не раби Морґота чи Саурона. Ґаладріель, однак, відмовилася йому вірити. Вона висловила свою ненависть до орків і пообіцяла, що він буде останнім із них, коли вона його вб’є. Адар відповів, що її пошуки ворога мають завершитися на дзеркальному відображенні самої себе, що ледь не змусило Ґаладріель перерізати йому горло. Її зупинив Галбренд, який повернув її до тями.
Заснування Мордору[]
В таємниці від Ґаладріель та її компанії, Вальдреґ, за наказом Адара, скористався руків’ям меча і звільнив води озера біля Остіріта. Потоки води, що проходили тунелями, прокладеними орками, спричинили виверження Ородруїну. У цей момент Адар, якимось чином, утік з полону. Після пробудження вулкана в атмосферу здійнялися величезні хмари попелу та пилу, а сонце навіки сховалося за ними. Орки більше не потребували захисту від світила і проголосили Адара володарем Південних земель. Почувши цю назву, він її відкинув, оголосивши, що цього місця більше не існує. Відтоді ці землі стали називатися Мордор.
Адар розпочав підкорення залишків населення Південних земель, страчуючи тих, хто відмовлявся присягнути йому на вірність. Після того, як Галбренд покинув Ереґіон, Ґаладріель дізналася, що він був Сауроном, і здався на поталу Адару. Саурон, під виглядом Галбренда, намагався домовитися про союз із Адаром, запропонувавши йому неправдиву інформацію про свої плани.
Облога Ереґіону[]
Почувши про появу Саурона в Ереґіоні, Адар повів свої війська з Мордору, щоб обложити місто. Після прибуття його армія перехопила Ґаладріель, яка разом із розвідниками намагалася з’ясувати, що відбувається. Адара вразило її бажання протистояти Саурону, і він запросив її на вечерю при свічках.
Під час розмови він звернувся до їхньої спільної ненависті до Саурона та запропонував об’єднати зусилля. Він розповів Ґаладріель, що все ще має Залізну корону Морґота, і припустив, що разом із нею та її перснем Ненья вони зможуть перемогти Саурона. Однак Ґаладріель заявила, що не має персня, але Адар здогадався про його місцезнаходження та продовжив підготовку до облоги Ост-ін-Езіла. Вона спробувала попередити його, що він несвідомо працює на Саурона, але Адар відкинув ці слова і не повірив їй.
Битва за місто[]
Адар наказав почати атаку на Ереґіон щойно зайде сонце. Він звелів оркам обстрілювати місто требушетами, а також націлити снаряди на схил гори, що спричинило зсув. Потік води був перекритий, і Адар приготувався до наземного штурму. Однак коли війська Адара розпочали атаку, на допомогу місту прибули Ельронд і верховний король Ґіл-ґалад із кіннотою. Орки взяли Ґаладріель у заручники, що змусило ельфів зупинити атаку.
Ельронд увійшов до намету Адара, щоб спробувати домовитися про звільнення Ґаладріель. Адар висунув умову — отримати перстень Ненья в обмін на її свободу. Ельронд відмовився, але попросив попрощатися з Ґаладріель. Під час прощання він поцілував її, хоча цей поцілунок був лише відволікаючим маневром — Ельронд передав Ґаладріель брошку, щоб вона могла підчепити нею замок на своїх кайданках.
Коли орки розпочали нову атаку, багато воїнів загинули в руслі річки, що оточувала місто. Для вирішального удару Адар наказав тролю на ім’я Дамрод застосувати облогову зброю. Ельронд вступив у поєдинок із тролем і зрештою вбив його, хоча Дамрод устиг пробити міську стіну.
Після цього війська Адара увірвалися в місто та швидко подолали опір ельфів. У ході бою Адар зійшовся в поєдинку з Арондірoм, завдавши йому удару мечем. Незважаючи на тяжке поранення, Арондір вижив. Отримавши перемогу, Адар змусив Ельронда віддати йому перстень сили.