Авари

Ельфи, що відмовилися від Великої подорожі до Невмирущих земель і залишилися у Середзем'ї.

"Багато хто відмовився прислухатися до закликів, надавши перевагу зоряному світлу та широким просторам Середзем’я, а не чутці про Дерева; це — авари, Несхітливі"

–Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) "Сильмариліон", Про прихід ельфів і поневолення Мелькора

Походження виду

Темний ельф, робота Peter Xavier Price

Приблизно в той самий час, коли Варда, Королева Валієр, закінчила свою роботу зі створення Зірок, біля озера Куівієнен прокинулися перші ельфи. Відомо, що на момент пробудження їх було 144, чоловіки і жінки в однаковому співвідношенні. Згодом вони зібралися і три клани: Міньяри, яких було 14 пар, Татьяри – 56 пар та Нельяри, яких було 74 пари. Такими родами вони і мешкали поблизу Куівієнену, коли на них натрапив Ороме.

Після того, як Ороме запропонував ельфам вирушити у Великий похід до Валінору, серед квендів зчинився перший розкол. Більшість пристала на пропозицію Вала, однак були і ті, хто відмовився залишати Середзем'я.

В підсумку, до Валінору вирушив весь клан Міньярів, приблизно половина Татьярів та трохи менше двох третин Нельярів. Пізніше Ороме назвав цих ельфів Ельдарами, а Міньяри стали називатися Ваньярами, Татьяри – Нольдорами, а Нельяри – Телерами. Тих, хто відмовився від участі у Великій подорожі назвали Аварами або ж Несхітливими.

Населення Аварів включало в себе трохи більше однієї третини всіх Квендів та було порівну поділено між кланами Татьярів та Нельярів. Деякі з майбутніх Аварів, особливо ті, що жили подалі від Вод пробудження і бродили серед пагорбів, не бачили Ороме під час його першого візиту і знали лише якісь туманні та, здебільшого, страшні чутки про Валарів. Очевидно, що це був вплив Мелькора, посіпаки якого розповсюджували подібну брехню серед перших ельфів. Ймовірно, що це і призвело до подальшої відмови цих ельфів залишити Середзем'я.

Першими лідерами Аварів були Морве з Татьярів та Нурве з Нельярів. Достеменно невідомо, яким чином та в якій мірі Татьяри та Нельяри, після того як стали зватися Аварами, зберегли свої початкові назви кланів та пам'ять про них, однак достеменно відомо, що подібні знання вони дійсно берегли, як і пам'ять про своїх братів Ельдарів.

На початку Великої подорожі чисельність Ельдарів переважала Аварів із значним відривом. До того часу, коли Велика подорож завершилася і Тол-Ерессеа назавжди закріпився в затоці Ельдамар, пропорції дещо змінилися, і Моріквенди (включно з Уманьярами) чисельно переважали Аманьярів майже так само, як Ельдари спочатку переважали Аварів.

Історія

Вважається, що частина Аварів була викрадена Мелькором і спотворена. Саме вони, ймовірно, і стали пращурами орків. З часом чимало Аварів переселилися на Захід, деякі змішалися з Нандорами в Долинах Андуїну, інші оселилися на просторах Еріадору. Через деякий час після того, як Телери оселилися в Белеріанді, деякі Авари "малими та таємними групами прокралися до Белеріанду з півдня". Більшість Аварів залишалися досить таємничими та ізольованими від інших ельфів, жили в печерах і глибоко в лісах. Хоча, подеколи, окремі роди виходили "з пітьми" та приєднувалися до Синдарів. Дехто з Темних ельфів міг, час від часу, блукати похмурим лісом Таур-ім-Дуінат.

Едайни, які подорожували на Захід, першими зустріли саме Аварів і саме Аварин найбільше вплинув на розвиток мови цих людей. Адже тривалий час люди, зокрема, послідовники Беора Старого, спілкувалися з Темними ельфами на сході гір і майже перейняли їхню говірку.

Кажуть, що на захід від Імлистих гір, в пізні часи Третьої Епохи не було жодного з Аварів.

Ставлення до Ельдарів

Кажуть, що в Першу Епоху Авари дивилися на Ельдарів подеколи із заздрістю, подеколи з презирством і, загалом, ставилися до них вороже, а часто і підступно. Все через те, що вважали Ельдарів зрадниками, свого роду дезертирами, тими, хто покинув Середзем'я ледь не напризволяще. Якщо Авари і воювали проти орків та інших поплічників Морґота, то робили це втаємничено, власними силами і ніколи не об'єднувалися в союзи з Кельбінами.

Щоправда, немає жодних причин навіть підозрювати Аварів у можливій змові в Мелькором. Жоден ельф будь-якого роду ніколи свідомо не став би на бік Морґота. Хоча і були випадки, коли під страшними тортурами чи іншим тиском, зокрема і завдяки вишуканій омані чи брехні, окремі ельфи могли коритися наказам Темного Володаря, однак такі були не лише серед Аварів, це стосувалося і Кельбінів.

В той же час, Кельбіни вірили в те, що Авари менш стійкі до впливу Мелькора і, можливо, мали рацію. Принаймні, в історії відомий лише один подібний випадок і мова йде про Маеґліна, сина Еола.

Маеґлін, Еол і Аредель, робота Peter Xavier Price

Еол був одним з Аварів і, хоча і належав до роду Тінґола, проте в Доріаті почувався неспокійно та ніяково, тож, коли Ліс Реґіону, де він тоді мешкав, оточили Поясом Меліан, Еол утік до Нан-Ельмоту. Еол уникав Нольдорів, покладаючи на них провину за повернення Морґота, за те, що вони порушили спокій Белеріанду; а от ґномів любив більше, ніж будь-хто інший із ельфійського народу давнини. Від нього науґріми дізналися багато чого з того, що відбувалося у землях Ельдарів.

Еол був вправним ковалем, кращим за ковалів, що повернулися у Середзем'я з Аману і Нольдори вважали, що своїй майстерності він має завдячувати Мелькору, хоча, направду, Еол навчився майстерно кувати від науґрімів, з якими, як вже зазначалося, був дружний.

Еол взяв собі за дружину Аредель і серед Нольдорів ходили чутки, що взяв він її силою. І хоча ніде не зазначено, що Аредель вийшла за Еола вкрай неохоче або що її життя в Нан-Ельмоті було ненависне їй упродовж багатьох років, саме за наказом Еола, вона мусила уникати сонячного світла та розшукувати синів Феанора чи будь-кого іншого з Нольдорів.

Аредель народила Еолу сина, якого у серці нарекла забороненою нольдорською мовою Ломіоном, що означає Дитина Сутінків. Сам же Еол назвав сина лише тоді, коли виповнилося йому 12 років. Тоді він назвав його Маеґліном, тобто Гострозорим.

Пізніше, саме Маеґлін зіграв вирішальну роль у загибелі Ґондоліна.

Повертаючись до стосунків Темних ельфів з Ельдарами, варто зазначити, що не всюди вони були ворожими. Так, Авари, що пішли від Татьярів особливо не любили Нольдорів, однак, в той же час, Авари, що пішли від Нельярів змогли встановити досить тісні та дружні стосунки з Нандорами та Синдарами, особливо в Еріадорі та долинах Андуїну, місцями настільки, що "зливалися воєдино".

Мова Аварів

Див. статтю: Аварин

Мова Аварів розвивалася окремо від інших ельфійських мов. Відомо про, щонайменше, шість різних мов та діалектів.

Інші назви

Авари називалися Абари на Телерині. Їх також називали Моріпенди (еквівалент квенійського Моріквенди), що по суті, перекладається, як Темні ельфи.

На синдарині Аварів називали також Евайр, Морбен та Морнедель (зокрема тих, хто таємно прибував до Белеріанду). Та найчастіше до Аварів застосовували термін Темні Ельфи. У період Вигнання нольдорів цей термін часто застосовували на позначення ельфів Середзем’я, котрі не належали ні до нольдорів, ані до синдарів, тому, властиво, його можна вважати рівнозначним із назвою "авари". Однак, окремим випадком є титул "Темний Ельф", що належав синдарському ельфові Еолу, і його не слід плутати зі згаданими вище загальними назвами ельфів.