Іміньє (кв. Iminyë) – перша з жінок-супутниць Праотців ельфів, що прокинулася біля озера Куівієнен. Дружина та обрана Іміна.
Історія[]
Іміньє прокинулася від чарівного сну біля озера Куівієнен у РД 1050 році. Сталося це за задумом Еру Ілуватара, який, по суті, був її Творцем. Ельфійка прокинулася не сама, а була пробуджена своїм судженим Іміном. За задумом Еру, Первородні ельфи від самого початку лежали парами і та, що була поруч після пробудження чоловіка і була його судженою.
Першим за задумом Еру прокидалися чоловіки-ельфи, а тоді вони пробуджували свою пару. Тож виходило так, що пробудившись, перше, що бачили чоловіки було зоряне небо і вони закохувалися в нього. А от жінки-ельфи, прокинувшись від чарівного сну, першими бачили своїх суджених, а тому і кохання до них ставало першим і найсильнішим почуттям і лише потім вони відчували любов до всього живого і прекрасного на Арді.[1]
Певний час Імін та Іміньє жили коло озера з двома іншими Праотцями та їхніми дружинами, Татою та Татіє, а також Енелем та Енельєю. Вони придумали чимало прекрасних слів на позначення того, що їх оточувало, а тоді вирушили з насиджених місць у мандри.
Так, мандруючи, вони знайшли групу з дванадцяти ельфів, що спали у видолинку, шість пар. На момент прибуття праотців із своїми дружинами, чоловіки квенди як раз прокинулися від сну і милувалися зорями. Так як Імін прокинувся Першим серед праотців, він назвав себе старшим, а тому зазначив, що має право першим обрати собі супутників.
Я обираю цих дванадцятьох своїми супутниками.
Так він запросив чоловіків-квендів з другого видолинку до свого зрушення і вони, пробудивши своїх дружин, приєдналися до ельфів-праотців і пішли за Іміном та Іміньє і стали частиною племені Міньярів.
Після цього Праотці знаходили й інші гурти ельфів. Другий гурт, що складався з дев'яти пар запросив до себе Тата, третій (в якому було ще більше ельфів, а саме 12 пар) приєднав до свого зрушення Енель.[1]
Коли ж ельфи зустріли ще один гурт, найбільший, що складався вже з 18 пар, Імін подумав про те, що кожного разу вони знаходять все більше ельфів, а тому не схотів пропонувати їм долучитися до свого племені. Відтак, цих 36 квенді запросив до себе Тата і вони приєдналися до його клану і стали Татьярами.
96 квенді на чолі із Праотцями та їхніми дружинами продовжили свої мандри і натрапили на ще більший гурт. 24 пари ельфів вже прокинулися від сну і пробудили своїх суджених. Вони купалися під водоспадом, коли на них натрапили Праотці із своїми племенами. Імін і тут відмовився запрошувати квендів до себе і тому до свого племені їх приєднав Енель. Так вони стали частиною Нельярів.
Так, 144 квенді жили навколо озера, розвиваючи свій розум і мову і придумали безліч нових слів, що заклали підвалини Праквенійської. Через деякий час Імін разом із своєю дружиною Іміньє запропонували іншим квендам продовжити мандрівку, щоб знайти більше супутників. Так, Імін розраховував відшукати інших квендів, щоб його клан став найбільшим.
Однак інші два племені – Татьяри та Нельяри – були всім задоволені і відмовилися йти. Тоді Імін та Іміньє разом із своїм племенем пішли самі, однак скільки б не блукали вони улоговинами та видолинками, більше нікого не знайшли і так і залишилося в їхньому племені лише 14 осіб.
Нащадками Іміна й Іміньє був, зокрема й Іліон, батько Інґве.
Етимологія[]
Іміньє отримала своє ім'я за чоловіком Іміном, з праквенійської воно перекладалося як Перша.
Див. також[]
Джерела[]
- ↑ 1,0 1,1 Дж. Р. Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Війна самоцвітів, Квенди та Ельдари