Імлисті гори або Гори Імли (можл. переклад Туманні гори) – великий гірський масив, що лежить між Еріадором на заході та Великою річкою Андуїн на сході.
Географічні особливості[]
На крайній півночі Імлисті гори зустрічаються з Сірими горами та Анґмарськими горами, утворюючи, таку собі, літеру "Т", де Анґмар представляє собою західний "рукав", а Сірі гори — східний.[1] Вони пролягають на 900 миль (1448 км) аж до ущелини Рогану – Каленардону – на півдні, де сягають Білих гір. Ущелина між найпівденнішою вершиною Імлистих гір і найпівнічнішою вершиною Білих гір, утворює важливий перевал.
Землі навколо Імлистих гір чимало разів ставали центром історичних подій. Саме з Гір Імли беруть свій початок відомі річки Середзем'я, тут розташовані і не менш відомі ліси, а також королівства: Анґмар, Ереґіон, Лотлоріен, Рівенділ, Кгазад-Дум та інші.[1] Доки ельфи охороняли обидві сторони Імлистих гір, небагато наважувалися їх перетинати.
Важливі вершини[]
Найпівнічнішою вершиною Імлистих гір можна вважати гору Ґундабад, де, згідно з легендами, прокинувся Дурін І, старший із Семи Отців ґномів. Пізніше там влаштувалися полчища орків.
Найбільше царство ґномів у Середзем’ї, Кгазад-дум, було розташоване в середині Імлистих гір. Місто-держава було побудоване під трьома вершинами, які називаються горами Морії: Карадрас, Келебділ, Фануізол (Фануйдол). Всередині Келебділу ґноми побудували нескінченні сходи, що вели із самої глибини гори і аж до її вершини.
Найпівденнішою горою був Метедрас, що на синдарині означає "Остання вершина".
Перевали[]
Найважливішими перевалами були Високий перевал і перевал через Карадрас або Багряний Ріг. Перший використовував Більбо Торбин на шляху до Еребору, а другий – Фродо разом зі своїми товаришами, намагаючись пройти через гори. Біля витоків Ірисної також був важливий перевал.
Річки[]
Багато річок беруть свій початок в Імлистих горах:
Історія створення[]
Імлисті гори були створені Вала Мелкором в роки Дерев як перешкода для Ороме, який мав полювати на занепалих істот. Пізніше вони стали певним стримуючим фактором для ельфів під час Великого походу: не всі елдари наважилися перетнути гори, дехто повернув назад або ж оселився у підніжжя. Ельфи, що не перетнули Імлисті гори утворили окремий народ і стали називатися Нандорами.[2]
Мешканці та локації[]
Легенди стверджують, що першими мешканцями Імлистих гір були стародавні ведмеді, доки не прибули велетні і не вигнали з гір предків Беорна.[3]
Величні палаци ґномів Кгазад-дум (пізніше названі "Чорне провалля") були розташовані поблизу середини гірського хребта. Там, впродовж тисячоліть жили ґноми з народу Дуріна і Королівство їхнє тягнулося аж до Ґундабаду й на схід до Залізних пагорбів.
На південному краю Імлистих гір, під вершиною Метедрас, був розташований Ізенґард, який спочатку був нуменорською фортецею Ґондору, де згодом оселився чарівник Курунір.
Близько 1050 р. Третьої епохи перші Хутроноги мігрували на захід через Імлисті гори, рятуючись від дедалі більш численних Людей, а також Тіні, що повстали і зростали в Морок-лісі. Пізніше дві інші групи гобітів, Стурси і Ясноголові, також мігрували на захід, де вони і оселилися в країні Шир.
Доки королівство ґномів було сильним і процвітало, Імлисті гори, як правило, були вільними від орків. На початку Другої епохи до королівства Кгазад-дум переселились ґноми Синіх Гір. Після 1981 р. Третьої епохи, коли Прокляття Дуріна убив короля Наїна І і ґноми покинули Морію, в Імлистих Горах стали оселятись орки. Вони захопили Ґундабад, а пізніше і саму Морію та всі проходи в Імлистих горах. Вже у 1300 р. Третьої епохи, орків стало так багато, що вони почали переслідувати та полювати на ґномів.[4]
Приблизно у 2470 р. Третьої епохи в Імлистих горах почав ховатися Ґолум, а у 2480 р. таємні укріплення в Імлистих горах почали будувати орки, перекриваючи всі проходи до Еріадору з Рованіону, тоді як Саурон заселяв Морію своїми істотами та потворами. У 2509 р. Келебріан, подорожуючи до Лорієну, потрапила в засідку орків на Перевалі Карадрас і зазнала отруйної рани.
Після вбивства короля Трора орком Азоґом у 2790 р. Третьої епохи, почалась війна між ґномами та орками (2793—2799 рр.), що завершилась переможною для ґномів битвою у долині Азанулбізар, перед Східними воротами Морії. Не дивлячись на поразку вже у 2800 р. Т.е. вцілілі орки Імлистих гір почали нападати на землі Рогану.
Торін II Дубощит і Компанія використовували Високий перевал, щоб перетнути Імлисті гори та стали свідками появи таємничих велетнів. Пізніше вони були захоплені орками та гоблінами, що мешкали в гоблінському місті десь у надрах Імлистих гір.
Братство Персня стикнулося з великими складнощами при спробі перетнути Імлисті гори. Вони вирішили уникати Високого Перевалу або Ущелини Рогану через високу загрозу з боку оркських патрулів і сил Сарумана. Хранитель персня і його друзі спробували перетнути Карадрас через перевал Багряний Ріг, але страшна хуртовина спинила їх, змусивши йти через копальні Морії. Там Ґандальф загинув, намагаючись спинити Прокляття Дуріна, і після падіння в безодню він переслідував його до Нескінченних сходів ґномів і бився на вершині Келебділу.
На початку Четвертої епохи Дурін VII повів ґномів в Імлисті гори, назад до Морії, відновлювати Королівство Кгазад-дум.
Етимологія[]
На синдарині назва Імлистих гір звучить як Ґітаеґлір (синд. Hithaeglir) що дослівно можна перекласти як "Вервечка Імлистих Вершин". Складається з елементів hith ("імла") та aeglir ("лінія вершин").
Джерела[]
- ↑ 1,0 1,1 J.R.R. Tolkien, The Lord of the Rings, "The West of Middle-earth at the End of the Third Age"
- ↑ J.R.R. Tolkien, Christopher Tolkien (ed.), The Silmarillion, "Quenta Silmarillion: Of the Coming of the Elves and the Captivity of Melkor"
- ↑ J.R.R. Tolkien, The Hobbit, "Queer Lodgings"
- ↑ J.R.R. Tolkien, The Lord of the Rings, Appendix B, "The Third Age"